14 жовтня 2025 року викладача Погребняк Олександра Олегівна долучилися до участі у вебінарі «Поговоримо про читання: як ми (не) читаємо під час війни». Захід порушив важливу і водночас болючу тему – зміну читацьких звичок українців у часи війни, коли щоденна реальність впливає не лише на психоемоційний стан, а й на здатність сприймати слово, концентруватися, відчувати зміст.
Під час вебінару обговорювалося, як стрес, втрата близьких людей, роз’єднаність родин, переїзди й постійна тривога позначаються на потребі в читанні. Особливо зворушливою була розмова про явище «парентифікації», коли діти змушені брати на себе роль підтримки для дорослих, що впливає на їхній емоційний стан і сприйняття текстів. Наголошували, що кожна дитина має власний запас витривалості, і важливо враховувати індивідуальні реакції на теми, пов’язані з війною.
Окремо йшлося про сучасні виклики: інформаційне перевантаження, втрату здатності зосереджуватися, поверхневе читання, спричинене необхідністю швидко опрацьовувати великі обсяги даних. Як зазначала лекторка, ми живемо у світі, де “читання по діагоналі” стало звичкою, а глибоке занурення в художній текст розкішшю.
Учасники дійшли висновку, що літературна освіта сьогодні має особливу місію не лише розвивати навички читання, а й повертати людині здатність відчувати слово, співпереживати, мислити критично. Адже читання – це не просто опрацювання тексту, а діалог між книгою й душею, можливість віднайти внутрішній спокій, опору й сенс.
Вебінар став нагадуванням, що навіть у найтемніші часи слово має силу , лікує, об’єднує й допомагає не втратити людяність.
